Статті (ПтаОМ)
Постійне посилання зібрання
Переглянути
Перегляд Статті (ПтаОМ) за Автор "Корнієнко І.А."
Зараз показуємо 1 - 2 з 2
Результатів на сторінці
Налаштування сортування
Документ ДО ПРОБЛЕМИ ПІЗНАННЯ ЛІТЕРАТУРНОГО ТВОРУ(Педагогічний альманах, 2021) Ситченко А.Л.; Корнієнко І.А.У статті висвітлюються ключові проблеми вивчення літератури в закладах загальної середньої освіти, пов’язані з логічно-понятійним аналізом художнього твору та його емоційноестетичним сприйняттям учнями. Метою вивчення художнього твору вважається емоційнорозумовий та морально-естетичний розвиток читачів-учнів, що відповідає парадигмі особистісно зорієнтованої освіти, зумовлюється специфікою мистецтва слова й забезпечується характером пізнавальної діяльності читачів-учнів. Пізнання художнього твору відбувається на основі вчення О. Потебні про слово-образ, його суб’єктивне значення у певному контексті, внаслідок чого слово набуває додаткового значення, яке й надає йому образного характеру. Таким чином реалізується не лише зображувальна функція слова. а й виражальна. Авторами проаналізовано наукові праці, що вказують на аналітичний процес естетичного сприймання художнього твору, а також розкривають можливості технологізованого навчання літератури як ефективного чинника розумового розвитку та особистісного становлення школярів. Пропонується поєднувати у навчанні алгоритмізовані схеми діяльності, що характеризуються більш-менш точним відтворенням розумових дій та їх результатів, і пошукові технології, які менш регламентовані й забезпечують творчий характер пізнавальної діяльності. Наводяться приклади, що ілюструють логіку й послідовність розумових дій алгоритмічного типу, а також порядок пошукової роботи, яка стимулює творчі зусилля школярів. На прикладі вивчення роману-хроніки П. Куліша «Чорна рада» продемонстровано висунення учнями гіпотез щодо пояснення національних проблем українського народу та варіантів можливого розвитку художньо-історичних подій, що сприяло активізації пізнавальної діяльності учнів та вихованню їх національної свідомості.Документ Про формальну мовно-літературну освіту учнів закладів загальної середньої освіти в умовах компетентнісного навчання(Науково-методичний журнал "Нова педагогічна думка", 2021) Ситченко А.Л.; Корнієнко І.А.; Грищеня М.М.У статті уточнюється і поглиблюється поняття формальної освіти, що пов’язується із розумовим вихованням школярів у контексті компетентнісного навчання української мови і літератури. Розкривається значення формальної освіти у її співвідношенні з освітою матеріальною. Незважаючи на те, що сучасна вітчизняна педагогіка вважає поділ освіти на формальну й матеріальну помилковим, стверджується, що педагогічна наука давно оперує термінами й поняттями матеріальної та формальної освіти, які варто розрізняти й пояснювати як змістовий та формовий освітні аспекти. Автори статті пояснюють формальну освіту як таку, що спрямовує навчання на розвиток у вихованців формального мислення, яке означає здатність учня осмислювати свої розумові дії, що забезпечують виконання навчального завдання. Окреслюється двоскладний характер навчання, яке передбачає визначення ключових питань «Що вивчати?» і «Як навчати?». Формальна освіта в контексті означеного дослідження є співвідносною з матеріальною (знаннями, уявленнями, ставленнями, ціннісними орієнтаціями тощо), оскільки служить засобом реалізації змістового компонента освіти. Доведено, що розвиток формального мислення здійснюється на основі засвоєння учнями розумово-практичних операцій, усвідомлення яких є вагомим показником компетентної особистості. Формальне мислення означає здатність і звичку суб’єкта обмірковувати свої дії. Метою формальної освіти є становлення мислячої та діяльної компетентної особистості. Аналізується формальна мовно-літературна освіта, що має особистісне розвивальне значення для школярів завдяки впливу на їхню свідомість і почуття. Підкреслюється, що зазвичай вона здійснюється у процесі засвоєння правил пізнавальної роботи, виконання основних видів мовного розбору та шляхів літературного аналізу, використання й засвоєння способів їх проведення, що слугує основою будь-якої аналітичної операції над мовно-літературним матеріалом.